Психолого-педагогічні особливості адаптації першокласників до школи
Завдання для молодшого школяра
Готовність дитини до школи визначається не лише віком, а й психологічним дозріванням особистості. Є діти , які вже в 6 років можуть легко адаптуватися до умов школи, а інші і в 8 – 10 не вміють будувати стосунки зі своїми товаришами і педагогами. При цьому чисто технічна підготовка дитини до школи (вміння читати і писати) не має визначального значення. Тому треба орієнтуватися на соціальну зрілість малюка, враховуючи його емоційний і інтелектуальний рівень.
На даному шкільному етапі дитина має:
- навчитися вчитися і отримувати від цього задоволення;
- навчитися дружити (тобто зав’язувати, підтримувати стосунки з людьми);
- набути впевненості в собі, в своїх здібностях і можливостях (повірити в себе).
Умови росту і розвитку, загалом, прості. Природа і Любов розумно і бережливо ведуть маленьку людину зі сходинки на сходинку – вверх – по сходах розвитку.
Три критерії шкільної зрілості
Психологи дуже люблять тестувати дошкільнят на предмет підготовки до школи. Тести бувають різними, більшість з них орієнтовані не на знання, а на вміння дитини. Грамотний психолог не тільки повідомить батькам результати тестування, а й вкаже на слабкі і сильні сторони дитини, порадить, як краще займатися з малюком, щоб удосконалити його навички.
Якщо дитина розвивається гармонійно, то до 6 – 7 років вона має бути психологічно готова сісти за шкільну парту без шкоди для свого здоров’я. Однак не завжди так буває. Готовність до школи визначається трьома складовими: соціальною, емоційною і інтелектуальною готовністю.
Розвиток інтелекту передбачає не лише вміння дитини рахувати до десяти і писати друкованими літерами. Цьому можна навчити будь-якого малюка. Найголовніше, щоб дитина вміла концентрувати свою увагу, знаходити зв’язок між різними явищами життя або подіями, вміла запам’ятовувати за допомогою логічних висновків, а потім відтворювати те, що запам’ятала, вміла виділяти одну фігуру з багатьох несхожих, і на кінець, в малюка повинна бути добре розвинута дрібна моторика рук. Ці вміння і визначають інтелектуальну готовність 6 – 7-річної дитини до школи.
В школі дитині доведеться робити не лише те, що йому дуже цікаво і приносить радість. Навчання – справа монотонна і не завжди приємна, тому дитина повинна бути готова виконувати обов’язкову роботу без імпульсивних негативних реакцій, тобто, вона повинна бути емоційно стійка. Це і є емоційна зрілість першокласника.
Вміння спілкуватися з ровесниками, встановлювати контакти в колективі і коректувати свою поведінку стосовно законів дитячих груп, виконувати роль учня по відношенню до вчителя, тобто готовність виконувати його завдання і слухати, говорить про наявність у дитини соціальної зрілості. Соціально незріла дитина взагалі не зможе вчитися в школі. Соціальний розвиток дитини визначається його загальним розвитком, вихованням в сім’ї і взаємостосунками між дітьми і батьками.
Кожна дитина має свій шлях розвитку: щось вона робить краще за інших, щось гірше, одні знання засвоює раніше, інші – пізніше. Та прийде час і вона наздожене своїх ровесників. Потрібно підкреслювати сильні сторони дитини і розвивати слабкі, тоді ми допоможемо дитині швидко та легко адаптуватись до школи. Однак дітям, які не відповідають усім трьом критеріям готовності та не мають соціальної готовності, до школи, без сумнівів, іти ще рано.
Тест для визначення готовності дитини до школи
(для батьків)
- Чи хоче ваша дитина іти до школи?
- Дитина вважає, що в школі їй буде цікаво, тому що вона взнає багато нового?
- Чи може ваша дитина протягом 30 хвилин зосереджено займатися будь-якою справою, наприклад, складати конструктор?
- Чи любить ваша дитина займатися самостійно і не звертатися до вас за допомогою?
- При сторонніх ваша дитина веде себе вільно?
- Чи вміє ваша дитина скласти історію або розповідь по малюнку з п’яти і більше речень?
- Чи може ваша дитина розказати напам’ять кілька віршів?
- Чи вміє вона відміняти іменники в однині та множині?
- Чи вміє ваша дитина читати хоча б по складах?
- Чи вміє ваша дитина рахувати від одного до десяти та у зворотньому порядку?
- Чи може дитина вирішувати прості задачі на додавання або віднімання одиниці?
- Чи добре дитина володіє рукою?
- Любить вона малювати та розфарбовувати малюнки?
- Чи вміє ваша дитина працювати ножицями і користуватися клеєм, роблячи аплікації на папері?
- Чи може вона зібрати розрізаний малюнок з п’яти частин за одну хвилину?
- Чи знає ваша дитина назви диких і домашніх тварин?
- Чи може узагальнювати деякі поняття, наприклад: одяг – сукня, штани, кофта; транспорт – трамвай, автобус, автомобіль?
- Вона розуміє завдання які ви задаєте і вірно їх виконує?
А тепер підрахуйте кількість балів. Найвищий результат – 15-18 балів гарантує вам успішну адаптацію дитини до школи. Дитина готова сісти за парту, слухати вчителя і товаришувати з однокласниками. Вона подолає невеликі проблеми, які лише допоможуть сформуватися характеру (якщо, звичайно, в школі не буде напруженої психологічної обстановки, яку не винесе жодна дитина).
Якщо ви набрали від 10 до 14 балів – не впадайте у відчай. Це показник середньої готовності, з яким теж можна іти до школи. Однак ті питання, відповіді на які виявилися негативними, повинні стати приводом для занять з дитиною.
Якщо ви набрали менше 9 балів, то необхідно серйозно задуматися про розвиток своєї дитини, приділяючи їй більше уваги і готувати до школи більш змістовно.
Що ще повинна знати дитина, яка іде до школи?
Крім усього вище перерахованого дитина, ідучи до школи, повинна добре орієнтуватися в певних питаннях. Зокрема, знати свою адресу, назву міста чи села, де вона проживає, назву країни, її столиці. Вона повинна вміти відповідати на запитання: як звати твою маму, тата, бабусю та дідуся. Старший дошкільник розуміє, що бабуся – це мамина або татова мама. Семирічна дитина повинна знати пори року, їх послідовність та ознаки. Вона має знати місяці, дні тижня, поточний рік, основні види дерев та квітів, розрізняти домашніх та диких тварин.
В багатьох школах велику увагу звертають на мову майбутнього першокласника, тому логопедичні проблеми краще вирішувати задовго до вступу до школи. Справа в тому, що нездатність вимовляти до певного віку окремі звуки буває пов’язана з проблемами дизграфії та дислексії, тобто труднощами з навчанням письма. Батькам потрібно знати, що шиплячі та свистячі звуки дитина повинна вміти вимовляти вже до 4 років, а звук «р» повинен правильно звучати до 5-6 років. Якщо дитині важко даються ці звуки, в неї можуть бути проблеми з загальним розвитком, на який і потрібно звернути більшу увагу: більше розмовляти з малюком, читати книги, грати в логічні ігри та головоломки, збирати конструктор, малювати, ліпити, спостерігати природу та ін. Однак іноді навіть добре розвинені діти в силу слабкості м’язів язика не можуть правильно вимовляти звуки і навіть добре поставлені у логопеда звуки вони так і не використовують в мові. Для цього необхідні щоденні наполегливі тренування. Не всі батьки, а тим більше дитина, їх витримує, тому деякі діти так і виростають з проблемною дикцією. З віком мова стає більш правильною, тому що дитина вже сама свідомо прагне говорити краще. Однак під час будь-якої нервової напруги, а тим більше стресу, дитина знову втрачає це вміння і починає карта вити.
Психологічні закономірності адаптації
Адаптація дитини до школи – це не просто звикання до нових обставин. На відміну від дитячого садка, де за малюка все робили вихователі, в школі дитина повинна проявляти власну активність. Дитина сама буде знайомитись з сусідом по парті, сама – відповідати на запитання, сама – діставати зошити та розкладати їх на парті, і ніхто не буде підганяти та вмовляти її. Якщо не зміг, не встиг, не зробив, то й відповідати будеш сам. Тому вчорашній малюк знаходиться в напрузі – як йому все встигнути і не отримати зауваження і подружитися з іншими дітками. Соціально-психологічна адаптація в школі проходить значно складніше та важче, ніж в дитячому садку, адже дитині потрібно пристосуватись до середовища, приклавши зусилля. Нове середовище здійснює сильний вплив на дитину і вона в свою чергу впливає на середовище, як і кожен з новачків-першокласників. Звичайно, вчитель допомагає дітям адаптуватись до класу, та потрібно пам’ятати, що туди приходить 25 – 30 зовсім різних дітей. А ще ж потрібно працювати на уроці. До того ж педагог сам звикає до нового класу. Цей процес адаптації охоплює і батьків, які звикають до нового статусу своєї дитини-першокласника.
Адаптація першокласників до школи проходить неоднаково. Це залежить не тільки від рівня підготовки дошкільника і його психологічної зрілості, але і від темпераменту, виховання, а також статі дитини. Дівчатка легше вживаються в нові умови, тому що за своєю природою вони більш старанні, ніж хлопчики, а значить, більш зручні для вчителів і заслуговують більше похвал. Крім цього, дівчатка більше тягнуться до вчительки, яка на весь шкільний день заміняє маму. Для всіх дітей перша вчителька є сильним авторитетом, а дівчатка бачать в ній беззаперечний ідеал, в той час як хлопчики не так сильно прив’язуються до вчительки, хоча також залежать від її думки.
Умовно процес адаптації можна розділити на три рівні – високий, середній і низький. Для кожного з них характерна особлива поведінка школяра, за якою батьки можуть визначити, як їх дитина звикає до школи.
Високий ступінь адаптації
Якщо ваша дитина з задоволенням пішла в школу і її настрій лишився таким же спокійним та при піднятим на протязі наступних днів, це говорить про те, що вона легко і плавно влилась в новий колектив. Всі вимоги, які пред’являє вчитель, дитина сприймає нормально, старається виконати їх, проявляє інтерес до навчання, а особливо до самостійних творчих завдань, вдома залюбки сідає за уроки. В класі знаходить контакт з однокласниками, гарно поводиться на уроках. Поведінка не викликає запитань і докорів.
Середній ступінь адаптації
В даному випадку першокласник також не відчуває негативних емоцій від школи, уважний на уроках, чує і розуміє все, що говорить вчитель. Однак уважність і зосередженість з’являються тільки тоді, коли дитина відчуває, що її контролюють. Самостійно за уроки сідає не завжди, але і не протестує, коли їй нагадують. Доручення виконує з задоволенням, з однокласниками дружить, привітна з учителем
Низький рівень адаптації
Не лишається непомітним те, що дитина байдужа до школи або ставиться до неї негативно. Це не просто небажання туди ходити, першокласник може скаржитися на головні болі або болі в животі. Він в подавленому і загальмованому стані або навпаки збуджений і некерований. Навчання також не радує, оскільки вже багато із того, що вчили в класі, або не зрозумів, або не пам’ятає. Вчитель скаржиться на погану дисципліну і неуважність на уроках, і вдома школяр не проявляє інтересу до домашніх завдань. З однокласниками зближується без бажання, близько ні з ким не дружить.
Використана література
1. Акимова М. Т., Козлова В. Т. Психологические особенности индивидуальности школьников. – М.: Академия 2002.
2. Архиреева Т. В. Становление критического отношения к себе у детей младшего школьного возраста «Вопросы психологии», 2002. – №3.
3. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М.,1996.
4. Возрастная и педагогическая психология/ Под ред. А. В. Петровского. – М., 179. – Гл. ІV.
5. Гільбух Ю. З., Коробко С. Л. Кондратенко Л. О. Готовність дитини до школи / За ред. Максименка, О. Плавник. – К.: Гавник, 2004.